Перший крок до вашого зцілення — це прийняття себе, з усіма недоліками й помилками. Ми не зобов’язані бути досконалими, але можемо бути справжніми. Коли ми приймаємо свої помилки, то звільняємося від тягаря провини й відкриваємо двері до зцілення.

Другий крок — це прощення. У світі, де індивідуальність цінується понад усе, прощення допомагає відпустити біль, зраду і образу. Ми маємо навчитися прощати собі й тим, хто завдав нам шкоди та болю. Прощення дає змогу рухатися далі, звільняє від ланцюгів минулого й відкриває шлях до нових можливостей.

Якщо не навчитеся прощати, ви залишатиметеся прикутими до минулого й не зможете рухатися вперед. Без прощення немає цілковитої свободи. Прощення не применшує те зло, яке вам вчинили, і не звільняє тих, хто завдав вам горя, від відповідальності. Прощення — не заперечення ваших почуттів з приводу ситуації. Гніватися й висловлювати почуття роздратування — цілком нормально. Пробачити — не означає забути минуле. Прощення швидше нагадує проколювання хворобливого нариву, що позбавляє від гною. Там може залишитися шрам, але вже не буде такого сильного болю. Прощення не означає, що ви маєте довіряти людині, яка завдала болю. Їй потрібно буде ще заслужити вашу довіру. Це також не означає, що ви маєте повертатися в те місце, де вас знову можуть образити чи знецінити. Прощення не означає, що гріх проти вас зійде з рук тим, хто його вчинив. Лише Бог може загладити гріхи.

Коли прощаєте комусь, ви передаєте його до Божих рук. Бог розбереться з цією людиною справедливо й праведно.

Прощення — це нелегкий процес. Але щоразу, коли ви згадуватимете той біль і несправедливість, яких зазнали, маєте ухвалювати рішення прощати тим людям.

Бог любить нас і хоче для нас найкращого. Ми можемо не розуміти всього, що відбулося або відбувається з нами, але Бог спроможний перетворити зло, заподіяне нам, на добро.

#із книжки: “Допоможіть мені це подолати” (детальніше про книжку)