ВІДГУКИ НА КНИГУ
Сьогодні беручи до рук чергову книгу з душеопікунства, не надто сподіваєшся відкрити для себе щось нове. Закордонні видання з цієї тематики часто ще й не враховують контексту країни в умовах війни, тож виявляються малокорисними. Тому книга “Допоможіть мені це подолати” значною мірою стала для мене несподіванкою.
З одного боку, вона чи не вперше для українського протестантського середовища настільки відверто піднімає складні і болісні теми домашнього насильства, сексуального насильства, токсичних стосунків у сім’ях.
З іншого боку, написана автором із прифронтового Запоріжжя – теологом, освітянином і пастором Ігорем Семенюком. Книга намагається осмислити досвід військових та їхніх родин, який проживається тут і зараз.
Той факт, що книга є, по суті, сумішшю кількох жанрів (вона поєднує особисті свідчення, богословські роздуми та психологічні поради) спершу трохи збентежив – я люблю більш однорідні тексти. Але таким чином дуже виграє її доступність для ширкого кола читачів.
Думаю, ніхто не посперечається з тим, що книга чіпляє за живе і не залишає байдужим. Вона більше схожа на оперативне втручання, ніж на консервативне лікування. І ось чому.
Перше, що вражає – власне, особисті історії. Вони демонструють пекло душевних і фізичних мук, яке проходять жертви насильства. Ці тексти розбивають рожеві окуляри і ставлять перед фактом: іноді зло діється поруч, коли ніхто не здогадується, охоплює потаємні сфери життя і робить монстрами найближчих людей.
Я б сказав, якщо читати між рядків, то книга виносить справжній вирок певним християнським середовищам, які дозволяють злу рости і приносити плоди – чи то мовчазною згодою, ігноруванням чужого болю, чи то навіть вченням, що більше захищає насильника, ніж жертву.
Натомість тішить існування інших середовищ – які дають адекватну оцінку злу, осмислюють причини трагічних ситуацій, вивчають інструменти терапії та створюють здорову атмосферу прийняття для зцілення постраждалих.
Книга співчуває, але не спонукає жертву жаліти себе, навпаки, кидає їй виклик – визнати проблему. Визнати, що є вихід і є ті, хто може зрозуміти і підтримати. Адже без бажання і згоди людини, допомогти їй неможливо.
Окреслюючи досить широке коло проблем і травм, книга показує конкретні кроки та приклади відновлення. Попереджаючи, що зміни даються непросто, вселяє надію, що з Богом вони можливі.
Дмитро Довбуш – журналіст, кореспондент всеукраїнського часопису – журналу “Благовісник”, публіцист, поет.